Крає, крає в присмерковім гаї Неприкаяна душа
Поміж віт сухих блукає, поміж каменів і дичок -
"Дай водички, дай водички"- голос чийсь когось благає...
Тлінно, тлінно, пустодзвінно в порожнечу лине шепіт...
Привид пада на коліна, гай довкола - голі стіни оточили дику щепу.
Там душа, того хто плаче в надвечірнюю годину
"Чом один я, чом один я?" - сич неначе промовляє.
Руки терпнуть, клякнуть ноги. Закінчилася дорога.
Неприкаяний до Бога знов сьогодні не дійшов...
©2004-2007 Святослав Синявський
Зачарована душа
© Copyright: Svyatoslav Synyavsky, 2004
Свидетельство о публикации №104041201063
Свидетельство о публикации №104041201063
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.