Чом надворі вітер віє,
Чому листя розвіває,
Чому осінь навіває,
Чом в душі вогонь не сяє?
Потемніло, посіріло,
Якось дивно в лісі стало,
Ліс той є душа моя:
Часом темна, часом світла...
Зійде сонце, згинуть хмари,
І душа моя засяє.
І ні смуток, і ні горе,
І ні злість, і ні біда
Вже не точить мою душу,
І не буде вже вона
А ні темна, а ні горда.
В ній вогонь добра горить,
Вогонь чистий, пламенистий,
Нічим його не згасить.
13.03.92г
Ос нн роздуми
© Copyright: Магдалена Милович, 2004
Свидетельство о публикации №104040701326
Свидетельство о публикации №104040701326
Рецензии