Вулкан я

Янголи шепочуться  в пітьмі,
Мрії про нездійснене плекають.
Поштовхи холодної землі
Барабанним громом викликають.

Не кажи: “Розжарена вона”.
Не кажи: “Зсередини клекоче”.
Вогняна. Вогненно-вогняна
І червона, червоно-пекоча.

То виртує кров, то вогняна
Зоряна примара судинОва,
То виртує пляма калинОва.
Кров – то значить серце і душа.

Що таке те серце? Чи душа?
Та й душа? Не вигадка чи наша?
Що таке усміхнені вуста?
Чи то просто м’Язова гримаса?

Не кажи: “Порода кам’яна
викликає поштовхи безодні”.
Лавою тече на схил ріка,
З розрізу Землі - вогнИще крові.

А застигла кров – то запеклась
І чорніє докором мовчальним.
У Землі розжарена душа,
Серце незбагненно-гравітальне.


Рецензии
...у Землі розжарена душа
а вуста солодко-прохолодні...
знов людина падає в безодню,
і злітає. у своїх віршах.

браво!

Barbara   11.05.2004 22:36     Заявить о нарушении
BarBara – ім'я, як воля!
BarBara –і вітер загудів у полі!
BarBara –і табуни кентаврів вже несуться крізь пісок і дим!
BarBara –“бар-бар” – шепочуть губи.
BarBara –Ти Скіфія моя,
“Бар-бар” шепочуть губи
BarBara –

Иннокентий Флик   13.05.2004 19:12   Заявить о нарушении
Ой...
не ожидала...
спасибо...
особенно - за сравнение со Скифией. Прямо в точку!

С искренней симпатией,

Barbara   13.05.2004 20:53   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.