Вулкан я
Мрії про нездійснене плекають.
Поштовхи холодної землі
Барабанним громом викликають.
Не кажи: “Розжарена вона”.
Не кажи: “Зсередини клекоче”.
Вогняна. Вогненно-вогняна
І червона, червоно-пекоча.
То виртує кров, то вогняна
Зоряна примара судинОва,
То виртує пляма калинОва.
Кров – то значить серце і душа.
Що таке те серце? Чи душа?
Та й душа? Не вигадка чи наша?
Що таке усміхнені вуста?
Чи то просто м’Язова гримаса?
Не кажи: “Порода кам’яна
викликає поштовхи безодні”.
Лавою тече на схил ріка,
З розрізу Землі - вогнИще крові.
А застигла кров – то запеклась
І чорніє докором мовчальним.
У Землі розжарена душа,
Серце незбагненно-гравітальне.
Свидетельство о публикации №104040600678
а вуста солодко-прохолодні...
знов людина падає в безодню,
і злітає. у своїх віршах.
браво!
Barbara 11.05.2004 22:36 Заявить о нарушении
BarBara –і вітер загудів у полі!
BarBara –і табуни кентаврів вже несуться крізь пісок і дим!
BarBara –“бар-бар” – шепочуть губи.
BarBara –Ти Скіфія моя,
“Бар-бар” шепочуть губи
BarBara –
Иннокентий Флик 13.05.2004 19:12 Заявить о нарушении
не ожидала...
спасибо...
особенно - за сравнение со Скифией. Прямо в точку!
С искренней симпатией,
Barbara 13.05.2004 20:53 Заявить о нарушении