...Як боляче народжується вірш!
Шматочками у Бога видираю
Дрібні уламки втраченого раю,
Слізьми набуті, продані за гріш,
Такі прості римовані слова.
Хіба вони мої даремні діти?
Чи не вони примусили боліти
Моє серденько в бурі хвилювань?
Я знов над білим аркушем застиг.
Мені на мить у відчаї здалося,
Що аркуш - ніби поле без колосся,
Безплідне поле у полоні криг...
Нехай хвилює душу буревій!
Не хочу залишатись мертвим полем!
І коли серце сповнюється болем,
Одне втішає - я іще живий!
В РШ
© Copyright: Виктор Копоть, 2004
Свидетельство о публикации №104040101147
Свидетельство о публикации №104040101147
Рецензии
Дякую Вам, Вікторе, за такий чудовий вірш! Такі, як Ви, звеличуєте красу нашої рідної мови!
З повагою, харків'янин,
Павел Соколенко 15.02.2005 00:38 • Заявить о нарушении
З повагою, харків'янин,
Павел Соколенко 15.02.2005 00:38 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.