Лунко...
Так лунко, лунко, лунко
Стукоче серце
Поцілунки
на плечі, перса, на вуста
упали...
порожня і пуста
кімната стала
стила
без тебе, янголе,
не сила
крізь світу хащі
пробиратись
пропащих
стрічати привиди
на Площі
і бачити як час полоще
барвисті мрії
в ріках забуття
О, так
їм вже не втілитись
ніколи...
Вії
Світ затуляють
Спи, Маріє
твій син
все ще маля...
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
Свидетельство о публикации №104032601341
Неймовірно талановитий і глибокий твір.
Хочеться читати й перечитувати,відчуваючи вплив
ритму поєднаний з сонорними "л","р"..спостерігати
дивні образи,що зринають з підсвідомого,і мислити
не так розумом,як неспалимим в потойбіччі знанням і чуттям
минулого,теперішнього,прийдешнього.
З найкращими побажаннями.Святослава
Лученко Святослава 27.03.2004 23:16 Заявить о нарушении
щодо талановитості, то Ви дещо перебільшуєте, позаяк текст народжувався спонтанно, але по прочитанні я знайшов його цікавим і з фонетичного боку також.Дуже Вам дякую за високу оцінку, бо Ваші талановиті твори вважаю взірцевими в багатьох аспектах.
Щиро, Інгвар.
575 29.03.2004 11:03 Заявить о нарушении