Я бачив сльози каяття
І на собі їх відчував,
Я чув чийсь голос з небуття
Був час і сам кричав.
Я марив видами химер
Вночі, а вдень їх будував,
Я зупинявся від жаху
Був час і сам жахав.
Я прислухався до биття
Не знав лиш те чиє,
Заплющив очі, й зрозумів
То серце все моє.
А в серці лише кров стучить
Аж гаряче стає,
Бажав би його застудить
Та ніби не моє.
Немає сили вгомонить
Шаленість у думках,
Хай зовні зовсім крижаний –
Гарячий у грудях.
І прокидаючись зі сну
Збираю в купу всі чуття,
Так є що ніби і один –
Тебе нема – і знову забуття.
Вогонь доторку
© Copyright: Игорь Свист, 2004
Свидетельство о публикации №104030900450
Свидетельство о публикации №104030900450
Рецензии