Розгубленiсть -украинский-

       (плач)
Хіба хотів
Я краяти серця...
Я лиш прозрів,
Та смуток змив з лиця...
Чарівний спів
Нас огорнув обох...
Не знав я слів –
Почули їх удвох!

Я не хотів
Гортати давнину!
Померлих снів
Забув я дивину...
Та раптом мить
Серпанком стала знов
Невже горить,
Палає знову кров?!...

В борг доля нам
Дає одну весну!
Не вірю снам,
В них бачу лиш одну
Барвисту тінь
Крізь марево ночей...
Та, може, скинь
Затьмарення з очей!...

Невпинний плин
Годин, років, століть...
Не знає млин,
Що зернятку болить...
Не поспішай,
Хоч часу і нема...
Та й не згасай –
Можливо недарма

Лунає спів,
Палають почуття...
Я б не хотів,
Щоб щезли в небуття
Палкі слова,
Мов крига навесні...
Бо ж так бува
Не тільки у ві сні!...

Не знаймо ми,
Що буде, що було...
Серед зими
Багаття загуло...
Вогонь пала,
Свій витрачає жар...
Коли б була
Надія кожній з пар!...

Благаю я
Про що – не знаю сам...
Гукаю я
Засніженим лісам:
Хай, може, сплять
Незнані відчуття!
Нащо горять
Чарівні почуття?!...

Я не хотів...
27.02.04