Йду по лезу несв домост...

Йду по лезу несвідомості, закарбовуючи сни
У рухомій "нерухомості" чари звабливі почни
Йду по лезу передбачення, не знаходячи кінця
Та тепер чи має значення нерозгаданість оця?

Час все швидше тане в гомоні
Рух секунд у скронях зник...
Тільки світла дикі промені
В обрій сховує Візник.

24.07.2003

©2004 Автор: Святослава Лученко


Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.