Йду по лезу несв домост...

Йду по лезу несвідомості, закарбовуючи сни
У рухомій "нерухомості" чари звабливі почни
Йду по лезу передбачення, не знаходячи кінця
Та тепер чи має значення нерозгаданість оця?

Час все швидше тане в гомоні
Рух секунд у скронях зник...
Тільки світла дикі промені
В обрій сховує Візник.

24.07.2003

©2004 Автор: Святослава Лученко


Рецензии
Дуже сильний твір.Справді містичний, аж голова обертом іде від читання.
З повагою, Святослав.

Svyatoslav Synyavsky   07.03.2004 11:49     Заявить о нарушении
Дякую Святославе.

Лученко Святослава   13.03.2004 18:52   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.