Не день моїх думок, укляклий на порозі,
Не час мого життя - в чарівності візьми.
На білий диво-шлях ти збився у дорозі -
У зоряній імлі хоч крихту снів здійми!
Не прірва повсякчас - безодня, крок за кроком,
Не серце, що живе лиш мить у тім краю:
Загублені світи надибав ненароком,
Незчувшись опинивсь у Божому Раю.
Так розпитай про все бліду любов безкрилу,
У келих з віт п'янкий скотився сік вина -
" Довіку світ-атлант нестиме неба брилу
Довіку я лишусь в самотності, сумна..."
24.07.03 - 05.03.04
©2004 Автор: Святослава Лученко
ТАКА В ДПОВ ДЬ
© Copyright: Лученко Святослава, 2004
Свидетельство о публикации №104030600395
Свидетельство о публикации №104030600395
Рецензии