Блукаю надвечір...Осінь...
Мете стоголоса просінь.
У сутінках схований ти
Від темно-вишневого смутку
Він десь недалеко, за рогом.
Тривога жертовник готує,
Гойдає уявний місток.
Листок щойно вмер... Злотокрилий,
Мов янгол з галузки злетів
Мій милий...мабуть...не схотів...
Жити б щомиті!Жати
Достиглі жита серпанком,
Світанком, як місяць легенький тане
На тлі кольорового світу...
Випрала осінь хмарини
В брунатному плесі літа.
Тиха прозора вода вбирає усю прохолоду.
Покришено зело усюди
Зірка бліда навмисне блищить напівсвіту
Мій милий...більше...Не буде...Літа...
03.03.2004
©2004 Автор: Святослава Лученко
Неначе у серпн
© Copyright: Лученко Святослава, 2004
Свидетельство о публикации №104030501284
Свидетельство о публикации №104030501284
Рецензии
