Не думаю а де одне з двох...
Не спрощене, не вкрадене у миті
Славетне тихе щастя моє в світі?
Пораджуся спокутую за все...
І нині й повсякчас віддам провини
Заради дня чи вічності...хвилини...
Не світ благать – питати про одну
Малу і хвору, давню й пересічну
Мою не вмерлу, сховану любов
І заглядать в криницю снів одвічну
Щоб не почути відповіді знов.
16.02.2004
©2004 Автор: Святослава Лученко
Свидетельство о публикации №104022800713