Роздум
Ти їдеш в потязі життя
І годі швидкість форсувати
Дивись – віконце...Де ти знати
Та хто повірить в те знаття?
Непевний сон. Міраж чудовий
Якби звільнитись? Ні дарма!
Білява тінь – глуха зима,
Пейзаж не досить кольоровий.
Все мчишся, наче навздогін
Гонитва гідна. Гарний вчинок.
І потяг майже без зупинок
Тебе домчить у вічний тлін.
16.2.2004
©2004 Автор: Святослава Лученко
Свидетельство о публикации №104022800712