Роздум

 
Ти їдеш в потязі життя
І годі швидкість форсувати
Дивись – віконце...Де ти знати
Та хто повірить в те знаття?

Непевний сон. Міраж чудовий
Якби звільнитись? Ні дарма!
Білява тінь – глуха зима,
Пейзаж не досить кольоровий.

Все мчишся, наче навздогін
Гонитва гідна. Гарний вчинок.
І потяг майже без зупинок
Тебе домчить у вічний тлін.

16.2.2004

©2004 Автор: Святослава Лученко


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.