Археология Олег Ольжич, 1907 - 1944
- Зерно молоть умели. Медь ковали.
Напомнят скупо хроники о нас:
-Мы жали хлеб. Мы - вечно воевали.
- Меня убили в праведном бою.
Родные речь надгробную сказали.
Что ж не стоять мне здесь, как я стою,
Среди витрин, в премудрой светлой зале?
Бессонной ночью, горькой и пустой,
Мое виденье ярко и упорно:
Я жил когда-то в хижине простой,
На светлом берегу, в краю озерном.
АРХЕОЛОГİЯ
Поважна мова врочистих вітрин,
Уривчасто скупі її аннали:
— Ми жали хліб. Ми вигадали млин.
Ми знали мідь. Ми завжди воювали.
— Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сім'єю.
Як не стояти так, як я стою
В просторій залі мудрого музею?
Так виразно ввижається мені
Болючими безсонними ночами:
Я жив колись в простому курені
Над озером з ясними берегами.
Свидетельство о публикации №104021901304