ПРОСТИ НАМ БОЖЕ.
Ах, думки мої, соколята
Злетіть високо, аж до брата,
До Духа волі і добра,
А потім ще і до Отця,
До Бога, нашого творця.
Все розкажіть...
Як ми живемо,
І як нудьгуєм,
Як ростемо.
Мов той бур'ян
В забутім полі,
Зростає ненависть, неволя,
А ми все ждем,
Що в рідну хату
Прийде любов і доброта
І будуть маки розквітати,
І неба чистого блакить
Всі душі грішнії зцілить.
Та час іде...
Спливають дні...
А може це було у сні?
Та Сонце вже стомилось ждать
І день у день нас зігрівать,
Дітей – проміння посилать
На грішну Землю.
Прости нам Боже,
Людям непутнім – всі гріхи,
Прийми до себе в райське ложе
Всіх, хто блукає у пітьмі.
Прости нам боже
© Copyright: Пнтрович Андрей, 2004
Свидетельство о публикации №104021500493
Свидетельство о публикации №104021500493
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.