Страта. Надію ховають кати.
Галас юрби, що мені не втекти.
Хтось наді мною читає латинь,
Той, що зі смертю давно вже на ти.
Втрата остання – забув вже ім’я;
С жахом у серці це “ні, це не я!”
Виворіт щастя, цей витвір життя
Знов забирає у всіх співчуття.
Осуд в очах та відкрите вікно;
Люди, що грають в нудному кіно.
Доля – щербата і світ цей лихий…
І я не актор, бо я не такий.
Всупереч всьому поставлю мету –
Зрушити з місця цю смугу дощу,
Хвіртку від раю на біль заміню:
Біль – це життя, я його поверну.
Страта. Над ю ховають кати
© Copyright: Linn L.Kravts, 2004
Свидетельство о публикации №104020500492
Свидетельство о публикации №104020500492
Рецензии
Навіть слів нема, щоб розповісти про те, як мені сподобались ці рядки!)
Ви чудово пишете!
Лера Гончарова 31.01.2012 12:23 • Заявить о нарушении
Ви чудово пишете!
Лера Гончарова 31.01.2012 12:23 • Заявить о нарушении
дякую. я сумнівався, що хтось знайде щось своє в цьому вірші, бо писав його просто для себе. і тому мені було дуже приємно прочитати вашу рецензію
Linn L.Kravts 02.02.2012 20:44 Заявить о нарушении
Linn L.Kravts 02.02.2012 20:44 Заявить о нарушении