Одне життя...

...Вона поверталась додому. У цей день в неї все не складалось! З самого початку було зрозуміло, що цей день так просто їй не минеться. І вона не помилилась. Взагалі, щось в житті цієї дівчини пішло шкереберть. Йдучи вона думала, що цей тиждень починався для неї не так вже і погано. Подумки вона повернулась на початок тижня, коли все було стабільно-добре...
     Порівняно з її теперішнім станом тоді все було просто “казково”! Вона мала все, чого тільки може хотіти підліток її віку... У неї були розуміючі її батьки, ніжний та лагідний хлопець, чудові успіхи у навчанні, веселі, добрі, готові у будь-яку хвилину підтримати друзі... а тепер? Куди все ділось? Чому все це пішло не попередивши її  і не залишивши жодної дороги для відступу? До цього моменту вона знала і розуміла, що навколишній світ дуже жорстокий, але ніколи не думала, що настільки! Як може життя забирати у неї все те, що вона любила, все те, до чого вона прагнула. Для неї все занадто швидко скінчилось. Хіба не могла ця “казка”  в її житті продовжитись... відповідь вона знала. Ніщо в житті не триває вічно, вона не хотіла вічності, вона її боялась. Розуміючи всю безглуздість своїх думок вона спробувала пригадати з чого все почалося...   
     Понеділок. Ось вона йде по коридору у своєму учбовому закладі, сідає, до неї підходить її хлопець, ніжно притискає до себе, цілує, заглядає їй в очі, намагається здогадатися про що вона думає...Почалися уроки. Весь день пройшов як завжди, тобто нічого нового не трапилося. Після занять друзі запросили її піти прогулятися, вона, звичайно, погодилась, бо погода була чудова, уроків на завтра не задали і з своїм хлопцем вона домовилась іти гуляти завтра. Взагалі, для того щоб повністю усвідомити всю трагічність її теперішнього стану треба розповісти про її хлопця... Для друзів це була найкраща людина, вірний, доброзичливий, може дещо дивний, з своїми “прибамбасами”, але дуже гарний хлопець. А головне вона його кохала... кохала як жахливо казати про це в минулому часі. Мабуть, і він її кохав, тільки по-своєму, він любив її, але якоюсь чудернацькою любов’ю, яку вона ніколи не могла зрозуміти, але вона не скаржилась, бо була настільки захоплена своїм коханням, що не могла навіть подумати, що все це коли не будь скінчиться... але скінчилось! Але вона знов перескочила через події... А зараз ще все добре, вона прогулялася і повернулась додому у піднесеному настрої. І вже того дня почалися негаразди з батьками, які чомусь розпочали нападати на неї. Впродовж ще декількох днів все у школі було дуже добре, поки не трапилась така історія...
     Була субота. Вона сподівалась піти гуляти з своїм хлопцем, але він її нікуди не запросив. Вона була не сором’язлива дівчина, тому запропонувала йому сама. Крім того, що її хлопець мав безліч дивних рис характеру, він ще мав звичку з нею нікуди не ходити. Ви не повірите, але їй це не подобалось! Вона його не соромилась, а він себе поводив так, ніби йому було соромно бути з нею. Але коли вона йому запропонувала піти погуляти, він відмовився... вона на нього образилась, але оскільки була не злопам’ятна, то просто забула про цей інцидент. Проте з цього дня все у їх стосунках не складалось, все було не так як раніше... і щось трапилось з неї, щось зламалось у ній, щось таке, що вже не виправиш... І вона зважилась на рішучий, як для неї, крок, вона запитала в нього, що з їх відносинами і почула найтяжчу, найважчу для її сприйняття відповідь: “Вибач, але...” Далі вона не слухала його, біжачи коридорами школи у її вухах лунали його останні слова: “Все... все...все...”. Він сказав це усвідомлюючи, що в душі понад життя кохає її, але він просто приревнував і не зміг їй пробачити, а краще б пробачив...
       І ось тепер вона йшла додому... навіть важко сказати, як вона дійшла, переходячи вулицю як у важкому сні вона зрозуміла, що все скінчилось...Все! Надії! Сподівання! Мрії! І він! Але чому? Вона ж його любила, вона була готова віддати йому все... ох, як важко. Як важко розуміти, що тебе кинули, полишили, як непотрібну річ... Вона була вся в собі не бачачи ні людей, ні машин, які почали свій рух по вулиці... Для них світлофор показав зелене світло, для неї ж червоне, воно так і залишилось для неї червоним назавжди...
 Водія виправдали, а хлопець не зміг собі пробачити необережно кинуте слово:"Все..."...!!!