Чорна кава
Коли серце калатає, що той бубон на весіллі;
голос ллється не струмочком - застряє хрипінням в горлі,
бо не випивши й чарчини очманіла мов з похмілля,
аж судомить всі кінцівки, до нестями, від бажання.
Геть поділися десь сили,підкорившись твоїй волі,
наче кожна мить без тебе для мЕне стає остання.
А чи є щось в світі краще від того ж таки кохання?
Коли дійсність ще гарніше ніж дівочі сни та мрії.
Коли ти голубиш тіло, серце гріючи в долонях,
спраглим ніжним поцілунком, аж лоскочуть стегна вії,
з вечора і аж до ранку, не відчувши часу плину…
тільки шепіт, тільки стогін…тонка жилочка на скронях
б’ється з пульсом все частіше. Я жива, чи може гину?
А спочатку була кава, чорна кава в філіжанці.
***
грудень 2003
Свидетельство о публикации №103121000849