Зрада

Я шепотіла тихо – повернись!
А руки  в*яли, як поламанії крила.
Злетіла в прірву синя неба вись.
Засуджена. Сама собі не мила.
Ще є надія.Не спіши, не наворожуй,
і омине тієї зради сутінь сива.
Знесилена. І зупинить не можу
п*янкої кривди неосудну зливу.
І вихололих вікон зим забутих
в твоїх очах я буду бачить знову…
Минеться все і якось, як спокуту
Ти заспіваєш донці колискову.


Рецензии
Так вот куда ты, наша Несомневающаяся, всю свою грусть прячешь - в стихи на родной мове...

С наступающим!

Будь счастлива!!!

Татьяна Егоровна Полякова   25.12.2004 02:37     Заявить о нарушении
Спасибо, Танюша! А грустить я долго не могу, потому как совершенно легкомысленна по своей природе:))

Ваша Случайно Всплакнувшая

Matryca   02.01.2005 17:17   Заявить о нарушении
На это произведение написано 13 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.