Постр л

І вітер той-
волоссям стелить долю,
і замітає снігом синім
битий шлях
і гне додолу вморену тополю
а ти бредеш по зболених  полях
і божеволієш потроху,
і губиш
глузд і віру
в епіцентрі бурі
ти зараз станеш
і коньяк пригубиш
як в скриньку
кинеш лист
в пусту кобуру
і стрілиш у порожню,
глупу ніч...


Рецензии