ЩЕ МИТЬ...

Ще мить і лопнуть
срібні струни...
натужно серце
в Браму стука
померти раптом
то не штука
хрестом на грудях
склавши руки
прошепотіти
древні руни
і забриніти
срібнодзвінно
щоб впало поле
на коліна
щоб впали ниць
ліси і ріки
і встали щоб
на вічні віки
воістину Великі...

©2003 Ingvar Olaffson


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.