Президент козачий украинская полиэтическая зарисовка

 – А чи може хтось зненацька
Спів приборкати козацький?
Кажу, можна це зробить,
Тільки з часом, а не вмить.
Козакові дати сала
І горілки, щоб рік пити,
А рушницю і кресало
Геть від нього відчепити.
Щоб здолати як холеру
Гайдамацький спів про віру,
Є друковані шпалери,
Як козакові, мов звіру
Душу витягти із тіла,
Щоб співати не кортіло!
Та нарешті, любе панство,
Це козацтво лише „вбранство.”
Подивлюсь я навкруги –
Вони вже не вороги!
Козаки, як ми, шановні!
На що їм „бешкетство” зовні?
Люди добрі, дорогі!
Козаки, як пироги!
Генеральські є лампаси!
Шаблі їх немов ковбаси!
І бодай розумні стали
Хати їх повиростали!
В кілько поверхів, пузаті,
Стокімнатні, стоклозаті!
Їхні лицарські бешкети
Я, добродії второпав!
То ж навіщо нам Європа,
Перед ким ломить кашкети?
Хай бо що гудуть всі трутні,
Вони ж будуть безголові!
Я ж бентежусь за майбутнє,
І за шану в рідній мові!
Що я мав завжди, рідненькі?
Повноваження? Дрібненькі.
Та не лайте пси підступно
Бо „не хочу” вже в наступне
Президентом я сидіти.
Співвітчизники, ви ж діти
Нерозумні як отара.
Якщо я піду, то хмара
Над країною нависне.
Хто ж тоді всю владу стисне?
Москалі?
Американці?
Та вони ж усі засранці!
  Кучма я, чи вже не Кучма?!
Гайдамаком бути  зручно.
В пику клятим всім собакам –
Я піду у гайдамаки.
Гей підлеглі йду в козаки!
Не чіпляйтеся собаки,
Голови вам відрубаю,
 Бо законність полюбляю!!!
Хай не брешуть за кордоном,
Що я злидень не в законі.
Я в „законі” та в такому,
Що не снилося нікому!
Завжди буду президентом!
А щоб мені служили чесно
Все влаштую документом –
Суржиком. Оце чудесно!