Хвиля згубного жалю... укр
Доторкнулась до скроні,
Поїзд ледве рушає...
На самотнім пероні
Наче спогад лишила
Серед старого Львову
Недомріяну мрію
Та не сказане слово,
Та незміряний смуток,
Що із тихою біллю
Окував, мов ті пута,
Мою волю й надію...
Свидетельство о публикации №103103000836