Я не повинна так писати, ні,
Але без тебе стало важче жити!
Прийшов до мене квіткой навесні,
В моїх думках і спогадах сповитий!
Ти-не коханий, друг лише нажаль,
Але за цим не варто сумувати!
Твоя душа, немов гірський кришталь,
І хтось її зуміє покохати!
А я радію: є така людина,
Така як ти далека та рідна…
Я знаю, це писати не повинна,
Я не пишу дописує весна!
Роману Казанко
© Copyright: Осенняя Звезда Без Будущего, 2003
Свидетельство о публикации №103102400549
Свидетельство о публикации №103102400549
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.