Спека. марення
Просто навзнак лягти і в небо відпустити зомлілу душу...
Душно в твоїй оселі, Батьку вогню і плоті.
Плотом правлять моє тіло через Дунай без броду...
Бродники зачаїлись... В очеретах густих плавень
плаває тінь неба в зіницях, розкритих настіж
*
Дуже прошу, Пустеле, дай дожити до ночі
В ночвах потонуть зорі на ґанку в моїй оселі...
Дуже прошу, Зоре, дай дожити до ранку
Хочу пройти в останнє по густій траві
по пояс...
Свидетельство о публикации №103101800603
*
навзнак лягти
і в небо -
душу -
нехай летить...серце,
що стукотить,
тихо, благаю, тихо,
стиглих небес блакить
нас захища від лиха...
спека моїх пустель
так обдає жариннням,
жовтих пісків пастель
в небо летить хмариням
щиро молю зорю,
що не згаса до рання
від твоїх зорь горю
стиха чекаю світання
*
це не вірш...це начебто підбираю ноти на фортепіано, напомацки, очікуючи вірної
Завжди вражена. Завжди зітхаю. Хочу теж так .Хоч би думати так навчитись.
Бажаю натхнення.
Ніка
Ника Вербинская 22.07.2011 20:54 Заявить о нарушении
Svyatoslav Synyavsky 22.07.2011 22:52 Заявить о нарушении