Я блукаю і плакати хочу!
Буду плакать одвічним дощем
Можу стати бузковим кущем
І сама собі цвіт напророчу
Коли в тінь перевтілюсь співочу
Я складаю життя у кишені:
Крихти, жмені - образи і щем
Хочу плакать осіннім дощем,
Бо і дні вже летять, мов скажені:
Час - пісок витікає зі жмені.
Я спитаю непевності - доки?
Власні кроки рахую неначе...
Дощ іде і дитиною плаче,
Усамітнює душу і кроки,
Затуляючи дні ясноокі.
Серпень-Жовтень 2003
я складаю життя у кишен
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103101700727
Свидетельство о публикации №103101700727
Рецензии
Дуже трагічно, але безсумніву гарний вірш.
"Бо і дні вже летять, мов скажені:
Час - пісок витікає зі жмені."
Згідна з тобою, часто теж такі думки в гості приходять. Треба якось веселитись!
Успіхів! З повагою, Христина
Kristi 22.12.2003 16:50 • Заявить о нарушении
"Бо і дні вже летять, мов скажені:
Час - пісок витікає зі жмені."
Згідна з тобою, часто теж такі думки в гості приходять. Треба якось веселитись!
Успіхів! З повагою, Христина
Kristi 22.12.2003 16:50 • Заявить о нарушении
