Роману, человеку который заставил меня снова жить
Твої очі – весняне проміння!
Я без тебе, як зірка сумна,
Я без тебе, мов сіре каміння!
Серед натовпу наче одна,
Мов лелека бажаю до неба!
Десь в країні блукає весна,
И напевно вона коло тебе!
Є шляхи, є ,звичайно, мости,
Все одно що палає за мною…
Прилітай, приїжджай, приходи,
Щоб колись ми зустрілись весною!
Свидетельство о публикации №103101600830