Роману, человеку который заставил меня снова жить

Ти – весна, твої руки – весна,
Твої очі – весняне проміння!
Я без тебе, як зірка сумна,
Я без тебе, мов сіре каміння!

Серед натовпу наче одна,
Мов лелека бажаю до неба!
Десь в країні блукає весна,
И напевно вона коло тебе!

Є шляхи, є ,звичайно, мости,
Все одно що палає за мною…
Прилітай, приїжджай, приходи,
Щоб колись ми зустрілись весною!


Рецензии