Вона малює ніч. Вона не дурить долю.
Вона не бачить сон, про принца з небуття.
Вона цілує дощ. Її байдуже до болю.
Вона самотня тінь, за обрієм життя.
Він пише вірші її, він потім рве сторінки.
Він кажет: “Не люблю”. Не вірить в не любов.
Він в погляді її відшукує крижинки,
Він полум’я згасив, або зайнятись знов.
Вона не має крил, не відчуває неба,
Вона не вміє вже, злітати до зірок.
Вона то спокій - мир, так сталось, так треба,
Вона зів’ялий лист з оголених гілок.
Він згадує її, як згадують минуле.
Він спомини її в шухляді з берега.
Скуйовджена весна... Вона ще, не забула.
І знає що йому, так само дорога.
Она рисует ночь
© Copyright: Григорьев А.В., 2003
Свидетельство о публикации №103100601027
Свидетельство о публикации №103100601027
Рецензии