Мо му брату Вiталi
Сховала контури предметiв,
Не видно навiть власнi руки
Не чуть цикад дзвiнких кларнетiв.
Пiтьма у чорному убраннi,
Яку не можна вже згустити,
Пiднiме руки у вiтаннi,
Неначе хоче задушити.
Та ось у темрявi кiмнати
Почую раптом тихе "дзенььььь"
Це ангел прийде стать на чати
I возвiстити новий день.
Свидетельство о публикации №103100200931
це справжня поезія.
Ваш ноктюрн - це найкраще після мовчання,
яке ладне розірвати серце.
Схиляю голову,
Svyatoslav Synyavsky 08.12.2003 22:19 Заявить о нарушении
Довченко Александр 16.12.2003 22:30 Заявить о нарушении