Напевно, стояла. Напевно, слухала осінь.
Дивилась на небо, дивилась і чула вітри.
Напевно, ридала, напевно, нічого не просячи –
напевно, стояла. А може, й кричала: “Не йди!”...
Напевно, шукала, напевно, колись і знайшла його.
Напевно, кохала, напевно, казала слова.
Напевно, згубила... її і його перша осінь –
напевно, кохання, напевно, кохання пройшло.
Дивилось із неба на тонкі й високі фігури.
Напевно, раділо, напевно, хотіло співать.
Напевно, щось зникло, напевно, зникло назовсім –
пройшло. В першу осінь. І не повернеться назад.
Дивився на неї. Напевно, хотів обійняти...
Напевно, хотів, хотів цілувати чоло.
Напевно, не зміг... він не зміг, хоч дивився і плакав....
Напевно, кохання, напевно, кохання пішло.
13.IX.2003
Перша ос нь на укр. языке
© Copyright: Девочка с Плеером, 2003
Свидетельство о публикации №103091300702
Свидетельство о публикации №103091300702
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.