Росою,
Що в полум`ї ранку серпневого
Живими сльозами бентежила розум,
Лягали краплини
Теплої крові
На лезо іржавої бритви.
І pyки моi, загартованi в битвах,
Тремтіли мов листя стрункої тополі…
Я більше не воїн.
Я більше не можу
Знаходити в натовпі ворога -
Лишилося вмерти як щур,
Ховаючи жах перед смертю
В глибинах
Хворого мозку.
Чи, може, вбити себе,
Без жалю вирвавши серце?…
Кров`ю,
Що в полум`ї ранку серпневого
Живими сльозами бентежила розум,
Лягали краплини роси
На
Соковиту траву.
Кров ю
© Copyright: Макаренко Дмитрий, 2003
Свидетельство о публикации №103091100638
Свидетельство о публикации №103091100638
Рецензии