Хвилина смутку

ХВИЛИНА ЛЕДВЕ МЕРЕХТИТЬ,
КОЛИ В ГЛИБОКІЙ СМУТІ
СЛЬОЗА СОЛЕНА, МОВ МОРСЬКА
ЩОКОЮ ПРОБІЖИТЬ.

РОКИ ПРОЙШЛИ МОВ ПЕРШИЙ СНІГ,
УСМІШКИ, РАДІСТЬ, МОЖЕ ЩАСТЯ,
ДОЧКА ДОРОСЛА – ГАРНИЙ ВІК,
ПОБІЛЬШАЛО В ЖИТТІ НЕНАСТЯ.

ТОЙ СМУТОК ШЕПЧЕ З ХОЛОДКОМ:
“І ЗНОВУ СВЯТО, ЗНОВ ОДНА ТИ,
І ЗНОВ ПОДРУЗІ, НЕ ТОБІ,
ДАРУЄ ХТОСЬ ЧУДОВІ КВІТИ.

В СЛЬОЗАХ ЗАПЛАКАНЕ ЛИЦЕ,
МОЛИТВОЮ ЧАРУЮТЬ ОЧІ:
ПРОШУ, О БОЖЕ, ДАЙ ІЩЕ
ВІДЧУТИ У ЛЮБОВІ НОЧІ.

ДЕ ОДИНОКОСТІ ПЕЧАЛЬ
ЗАБУДЕ ШЛЯХ ДО МОГО СЕРЦЯ
ДЕ ВСЮ СЕБЕ ЗОВСІМ НЕ ЖАЛЬ
ЙОМУ ВІДДАТИ З ПЕРЕХРЕСТЯ
СМУТКУ І ПЛАЧУ.

ДЕ ЛЮБОВ
МЕНІ НАСНАГУ ПОДАРУЄ,
ДАСТЬ СИЛИ, ДАСТЬ ЙОГО ЛЮБОВ,
ЖИТТЯ ХАЙ ЗНОВУ ЗАВИРУЄ!”

А ПОКИ З ЛАСКОЮ ПРИЙМУ
ЦЕЙ ПОГЛЯД, ЩО БЛИЩИТЬ ІЗ ФОТО,
СТРІЛКИ ГОДИННИКА СТИШУ,
ЛИСТА КОХАННЯ НАПИШУ.

ЧЕКАННЯ СОЛОДКЕ ТОДІ,
КОЛИ ЖИТТЯ ЛИШ НА ПОЧАТКУ,
В ЧЕКАННІ СОЛОДКО ТОМУ,
ХТО ВІДДАЄ ВСЕ БЕЗ ОСТАТКУ.

КОХАНИЙ, МИЛИЙ, ДОРОГИЙ,
НЕМА ТИХ СЛІВ ЩОБ  ОПИСАТИ,
ЯКИЙ В ДУШІ ВИРУЄ БІЛЬ,-
ЛЕТИ ХМАРИНКОЮ ДО ХАТИ.

31.08.2003