Ангел-хоронитель

Дивний сон мені наснився,
Ніби десь я відлітала,
Й біля митниці самотньо
Гірко плакала-ридала.
Залишала я всіх рідних,
Друзів і близьких знайомих,
Покидала край свій рідний,
Відчувала біль і втому…
Сльози лилися рікою,
Й не могла я їх спинити,
Та почула крізь ридання
Як почав хтось говорити:
“Заспокойся, не журися.
Ти ж нічого не втрачаєш.
Ти життя почнеш з початку
І здобудеш більш, ніж маєш.
Я також в житті своєму
Бачив радість, бачив горе.
Мав професій я багато,
Мав кохання й щастя море.
Зрозумій одне, дитино,
В цьому світі так ведеться,
Що посієш серед люду,
Те й помножене вернеться.
В тебе друзі зостаються,
Бо вони є справжні друзі.
Хто ж від тебе відцурався,
Той отрима по заслузі.
Не тримай на них образи,
Не журись, що так все сталось.
Почуття у них нещирі,
Хоч любов”ю називались.
Бо не кожен серед смертних
Може заздрість подолати,
Недовіру і чванливість,
Злі емоції сховати.
Ти не хибний крок зробила,
В людях лиш добро шукала,
Та крім доброго погане
В душах їхніх ти пізнала.
То ж забудь усе недобре
І не треба шкодувати
Тих, кому ти не потрібна,
Хто тебе не хоче знати.
Вір, дитино, в кращу долю,
Будь спокійна, сподівайся.
Будь щаслива і відверта.
Будь собою й не вагайся!
Глянь, навколо тебе сонце,
І тепло до тебе лл”ється,
Бо життя таке прекрасне.
Хай душа твоя сміється!”
Я долоні розтулила,
Очі стомлені підняла,
Глянула на чоловіка,
Та його я не впізнала.
Був мені він незнайомий,
Очі ніжністю сіяли,
На устах цвіла усмішка,
Я ж розгублено мовчала.
І мені так легко стало,
І тягар з душі скотився,
Я прокинулась й збагнула,
Що то ангел мій приснився.
Він прийшов вві сні до мене,
Щоб мене порятувати
Від страждань і від зневіри,
Біль в душі затамувати.
Він прийшов в сумну хвилину,
Він як друг і як учитель.
Як це добре, коли поруч
Є свій Ангел-хоронитель