Остров среди людского моря Вера Шипова

Ты - остров мой
                среди людского моря
На той земле, что пьяна от разврата,
От подлости, измены и от боли,
Так дай мне
              на минуту хоть отрады.
Мечтая, сопоставить, вспомнить,
О прошлом, что печёт и ныне,
О том, чего когда-то мать учила,
Про милого глаза, так больно синие.
Не нужно лишних слов, додумок
                и вопросов
Постыла речь про вещи не по сути
Не обращай внимания, работай
А только твоей нежности так нужно.
Ты должен понять:
            всем так нужна пристань,
Поэтам для мечты,
            трудящимся для действия,
А для меня из ежедневной суеты,
Она нужна ну просто для надежды,
Затем, чтоб понять суть вещей,
Которые собираюсь принести я людям,
Чтоб не забыть мне маминых тех песен,
Ведь с кем без них тогда я буду.
Ты - остров мой
                среди людского моря
На той земле, что пьяна от разврата,
От подлости, измены и от боли
Так дай мне
              на минуту хоть отрады.

Исходный текст на украинском языке "Острів серед людського моря" (Віра Шипова) из газеты "Благовіст" от 16.08.2003 №30 (453), с.7:

Ти - острів мій
               серед людського моря
На тій землі, що п'яна від розпусти,
Від підлості, від зради і від болю,
То ж дай мені
            на хвилину хоч забутись.
Помріяти, співставити, згадати,
Про те минуле, що пече й понині,
Про те, чого колись навчала мати,
Про очі милого, болюче сині.
Та нащо зайвих слів, додумувань,
                питань
Пустої мови про речі не суттєві
Працюй собі, уваги не звертай
Треба лиш просто ніжності твоєї.
Ти мусиш зрозуміти:
             всім потрібна пристань,
Поетам для мрій,
                а трударям для дії,
Ну а мені, в щоденній суєті,
Вона потрібна просто для надії,
Для того, щоб збагнути суть речей,
Які збираюсь я принести людям,
Щоб не забути маминих пісень,
Бо з ким без них тоді я буду.
Ти - острів мій
               серед людського моря
На тій землі, що п'яна від розпусти,
Від підлості, від зради і від болю,
То ж дай мені
            на хвилину хоч забутись.