Некролог
Ні слова скорботи – пустенький один коментар.
І людство численне як завжди сиділо по норах,
І вечір поволеньки повз назустріч містам.
Про те, що ти вмер – не писали столичні газети,
А ті, що писали – не знайдуть свого читача.
Ніщо не змінило орбіту твоєї планети,
І дзвін на верхівці собору байдужо мовчав...
Ти вмер – от і все... Посміхнувся вгодовано цвинтар,
Невдовзі крізь свіжий горбок проросте кропива,
І тільки колись голопупий пронизливий вітер
Примчить шепотіти пусті та банальні слова...
Про те, що ти вмер, сповістили по радіо вчора
Та кілька рядків розкидали на шпальтах газет...
У дикому світі ти жив – як прожити не сором,
І вмер, як і мусить вмирати останній поет...
Свидетельство о публикации №103081401063