Укритий попелом бездушним
Ще не згорiлих двох столiть
У вирi кам`яного мiста,
Усе тече, а вiн - стоїть.
Стоїть, в байдужiм океанi
Людського гаму й суєти,
I його шпилi гостроверхi -
Немов в будущину мости.
Бо бачили вони такого,
За довгі ночі лихоліть......
I незабаром ми пiдемо,
Вони ж бо - будуть височiть.
I нехай часу злiї кiгтi
По стiнах шарпають, як троль.
Вiн все одно красу не втратить,
Стоїть величний, як король.
Собор королеви Елiжбети
© Copyright: Довченко Александр, 2003
Свидетельство о публикации №103072800443
Свидетельство о публикации №103072800443
Рецензии