Сонцем, рухами лінивої кішки
Славить себе у безмежжі відлиги -
Знає свій шлях.
Крига
Зтікає з її обличчя.
I pозум бентежать хмари
Прозорим своїм молоком, a квітень
Рожевими снами ллється у ліжко.
Все, що тече в ній -
Світло.
Лагідна, м`якою водою
Милує серця,
Знає: пестощі не втратили сенс!
Кохання стежки згорнулись
Клубком її щастя...
І обеззброєна,
Навіки зникає
He тiнню потворною
3 вашої пам`ятті:
Сонцем.
Сонцем
© Copyright: Макаренко Дмитрий, 2003
Свидетельство о публикации №103072500823
Свидетельство о публикации №103072500823
Рецензии