Опівночі гублять останню хвилину,
Опівночі пишуть коханій людині
І підліток ріже життя, що у вені…
Здійматься ледве юначі легені.
І дівчина в ліжку не може заснути,
Не може забути той пристрасний лютий.
Бажає кохання, що й досі не знають;
Бо люди усюди завжди щось бажають.
Ломають годинник, бо хочуть спинити
Появу тих зморшок, що змушують нити;
Лягають під ніж, знов рятуючи вроду,
Шукають бомонд та вигадують моду.
Все криються з кожним, не вірять нікому,
А ввечері пізно біжать всі додому.
І діти круг дома шукають розвагу
Їм нікуди йти через батьківську зраду…
Абищиця – кажуть, абищицей кличуть
Життя, що, на жаль, багатьом вже не личе.
Наслідують трохи і думки не мають,
Що навіть в метро життя не впізнають.
Абищиця
© Copyright: Linn L.Kravts, 2003
Свидетельство о публикации №103062301178
Свидетельство о публикации №103062301178
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.