Відколи кволить зболена любов
Маля і ніч... у лементі пломіння
На вістрі знов несправджене горіння
Відколи відречеся...
**
Дивно. І сили нема віднайтися підчас
Скроні палають. І духи і сни – на єдине
Вказують...
Що то? – неправедна гра?
Боже, за віщо?
**
Свище вітер худий у пальті, сивуватий
Душу пронизує, спалює і холодить.
Ніч і Дніпро. І твій голос.
- Не ти винуватий
**
Так собі – думка маленька, голочкою
Гостренькою, сподом торкає душу
Спокій удаваний – зовсім на зламі
Зла ми так не хотіли...
- Любий ходімо гуляти!
13.V. 2003
Чотирикуття
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103061200288
Свидетельство о публикации №103061200288
Рецензии
