Нарікаю тебе коро’лю – красенем!
Ясене смутний, дубе кремезний!
Десь волію нагідкою стати простою...
Нарікаю тебе простою, та не від жеманства,
Я схотіла тепер просвітління:
Перехресне моє покоління...
Нарікаю тебе, герою, - гордістю!
Пишний клене, бересте – в’язе!
Поміж вас бур’янцем-синьоцвітом зростаю
Перелітним птахом нарікаю, але не з розлуки,
Я схотіла з’єднатись з тобою:
Слід німий все гублю між юрбою...
Нарікаю тебе, крилатий – янголом!
Полине гіркотний, голубе зграяний!
Тут злечу перелітна – кульбабка пушинкою цвіту
Спонукаю блукати по світу, проте не прощання,
А прощення на крила скараю:
Перевтілення вперте до краю...
20.V.2003
НАР КАЮ ТЕБЕ...
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103060900946
Свидетельство о публикации №103060900946
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.