Що можу я тобі сказати,
Окрім цих слів, що на папері?
Чим зможу ще я привітати,
Коли ти, раптом, ввійдеш в двері?
Слова змете дихання часу,
Хоч легковажність – не їх вада...
Як би ж то з них зробив прикрасу!? ...
Та речі з слів – то божа влада!
Дивлюсь на двері повсякчасно,
Хоч не здійсниться диво, знаю...
Бо клята доля вже завчасно
Нас розкидала в світі... Маю
Чекати марно. Та надію:
Дитя розлуки і бажання,
Я в серці, все ж таки, пригрію,
Бо вірю – виросте в кохання!
29.05.03
Дитя -украинский-
© Copyright: Мамонов Игорь, 2003
Свидетельство о публикации №103060100790
Свидетельство о публикации №103060100790
Рецензии