Ось лечу я над зливою. І озиваюся до хмарини сивочолої, і поринаю у сріблясті скроні її, звивистими потоками повітря бавлюся. І добре мені ,і зовсім вільно,бо я є душа, залюблена у зеленавий прохолодний світ, який подарував красу свою кожній миті мого злету.
Плину я попелястими верхівками лісів, і лагідно, легітно промовляють вони, глибинної мудрості темночолі надають дивному мандрівцеві небесному.
Тоді зникають слова й залишається музика жайворонкова над луками, клекіт, кумкання жабине, соловейкова нескінченність. Тоді ллється з єства мого легка й дужа мелодія, зливається з всесвітом лагідного вечора зеленавого - холодком политого, весняним плином наповненого.
с. Бирюки початок травня 2003р.
Ось лечу я над зливою
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103053101099
Свидетельство о публикации №103053101099
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.