Пам’яті Володимира Вереда
Ось сиджу неначе скутий над колодязем буття.
Злива...Лінія життя... Холодок напівзабутий...
Уливається отрута в пересічність повсякденну,
землю спалює стражденну.
І втішає мимоволі, і вбиває...постріл долі.
Хто втомившись відійде...
Всі ми тут, а він—ніде.
Щось згадаю і, принаймні, всі думки
немов звичайні, лиш сумні...
І в колодязі зринає лист осінньої жури,
І шепоче: ” пий, бери!”
3.05.2003.
*Л н я життя*
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103053101091
Свидетельство о публикации №103053101091
Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.