І в сподіванні поривання
І дощ ранковий на прощання
вплете у коси сто перлин
І німота пустих годин,
як снів, наповнених не днями.
Нажаль.
І в безпомильності – помилка
І все не так... і срібна жилка
В тобі засіяна на дні
Мов ті весілля навісні,
що мав уявою збагнути.
Чомусь.
І в перетворенні – звертання
І брів утомлений. Пізнання
добра і зла на всі часи
І тої вічної краси
навіки сховане бажання.
Один єси.
Нажаль.
12 травня 2003 р.
* в спод ванн поривання*
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103052601256
Свидетельство о публикации №103052601256
Рецензии
