Вертер у раю. Еп дод 119

….Вертер на мить задумався… 

…Так все це добре, сидіти звісивши ноги з хмарки і спостерігати за тим, що ви удвох з цим Гете наробили впровдож століть….

…Є якийсь неповторний шарм…

Але…  що якщо б йому самому трапилась книга, що дала б відповідь на всі питання життя… Якийсь там Уайлдів "Доріан Грей", Гашеків "Швейк", або вже в гіршому випадку чийсь-там "Талановитий містер Ріплі"…

Все ж могла би бути не так… 

Звісно, хто б тоді знав про нього…. 

Виріс би собі звичайним прагматично-пришелепкуватим хлопчиною, яких тут безліч (звідки в таких людей ці можливості - викуповувати місця навіть в раю, уже не говорячи про квитки з екскурсіями до пекла планети Х3-45ТТ-шмцрт-шопен), але з котрими останній агасфер не вітається (очевидно, якісь фінансові проблеми є і тут, слід чекати якоїсь реформи - дивись, каюкнеться хтось там внизу, заберуть його сюди, і давай - хмари приватизовувати, попід райські яблука пускати лише людей, що нагадують букву "О" - тьху)...

…Потік свідомості все далі відводив Вертера від думки про своє минуле і він навіть не помітив, як повз нього вперше за останні двісті тридцять шість років в небесному таксі прохала дівчина, що так і не стала його першим коханням…