Моему городу...
Не разрешают убегать и уезжать,
не разрешают их бесследно оставлять
и даже заставляли плакать.
Я думаю, твоя река - заклятье
против войны, против плохой погоды,
всегда сильна и служит мне примером
спокойствия в любое время года.
Я верю, что холмы твои навеки
оставят след на памяти ступней,
тепло - на памяти лодоней и щеки.
И в памяти - прикосновение ветвей...
Я думаю, твои каштаны - колдуны
Они меня навек приворожили.
Твои дома, твои монастыри...
К твоим ногам сердца бы возложили...
Свидетельство о публикации №103052200805
Сприйміть як подарунок
"Моє місто – це сонячний ранок,
що лягає туманом на брук
Моє місто – це потяга гук, що везе мою душу зі Сходу…
Моє місто – це згоєні рани
і сповільнений серденька стук…
Моє місто – це музика рук призабутого Богом народу…
Моє місто – це завше погода,
ніжний легіт і тиха журба.
Моє місто – це срібна труба, що зіграти готова Осанну…
Моє місто – це княжа угода,
що звільнила навіки Раба.
І навіки лишила в тенетах…
Моє Сонячне Місто,
То ж де,ти?…"
З повагою та шаною,
Валео Лученко 06.06.2003 17:02 Заявить о нарушении