Моя тиха печаль цілувала холодні зірки,
Все лунав і лунав перестук каблучків по асфальту,
В своїх мріях шукала я доторк твоєї руки
І питала у себе : “Чи варто?...”
Моя радістьмаленька летіла по мокрих мостах,
І ховала від вітру несміливі свої оченята,
Півжиття віддала б, щоб все сталося зовсім не так,
Але я ще не вміла, не могла й не хотіла прощати.
Моя тиха печаль на світанку промінчиком стала
Потім раптом росою розсипалась дрібно....
Я ще досі у мріях своїх твою ніжність шукаю,
І питаю себе :” Чи потрібно?”
Моя тиха печаль ц лувала холодн з рки... укр
© Copyright: Твоя Ольга Кораблева, 2003
Свидетельство о публикации №103051900742
Свидетельство о публикации №103051900742
Рецензии