Нав яно вноч

Створений власною думкою
Образ. Чиїсь шовкові очі,
Чиясь долонь ніжніша -
Немов намріяний цей образ - образ ночі.

Він стояв поруч,
Зробить не смівши ані руху,
А дівчина, мов легкий пелюсток,
До нього прилетіла. Наче духом
Якимсь повіяло.

Це все не наяву, у казці.
Насправді - все жорстоке і складне.
Насправді все прозоре - наче темрява в ночі:
Ледь-ледь крізь неї промінь сонця промине...

Але ти в казку вір. Не треба забувать про неї.
Бо це єдиний засіб вижити в ночі.
Бо лише казка допоможе нам позбутись
Реальних сумнівів, безладдя у серцях.

Та й принци тільки в казках приїжджають,
Бо у житті нема вже тих коней,
Які домчать до нас так божевільно
Кохаючих, бажаючих лиш нас...

Але кудись летять мої думки.
Не в прірву, ні, звичайно ж, в небо,
Та я не можу вже дістати височінь.
Летіть же ви без мене.
Я почекаю вас тут, на землі.

На своїй землі.

         (13.05.03)

P.S.: Вибачте, хто не розуміє українську мову, але іноді з'являється бажання висловлювати свої думки саме рідною мовою....