Ген вiдбуяв серпневий дивоцвiт...

Ген відбуяв серпневий дивоцвіт –
Лоскоче душу відчуття журби нове.
Мені лишився завіконний світ,
Жовтогаряче листя горобинове.

Підмерзлий хліб землі, сліди, стежки
У шатах листопада балаганного.
Мені лишився порух вуст гіркий
І монотонність слова невблаганного.

І аромат зотлілості в траві,
І твій парфум терпкий раптово вирине.
Мені лишилась я. Колише світ
Жовтогаряче диво. Осінь. Вітряно.
 


Рецензии
я обожаю осень...
чудо!

Сергей Петрашевич   01.06.2004 14:26     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.