День червоних пап рц в

 
Ми знову по різних графіках,
По різних кутках підсвідомості -
Сто двадцять шляків би їх трафило
І сорок співавторських домислів.
 
Ми знову шукаємо виходів,
За крок зупинившись до входу,
Щоб знову збирати по крихті
Каркаси, скелети і хорди.
 
Ми знову всотали енергію
Магніту на полюсах різних,
Лікуючи тіло від нервів
І в душу встромляючи клізму.
 
Ми знову... і знову, і знову...
У межах довічного циклу
Тривають затьмарені лови
І зблискують сточені ікла.
 
Ми знову. Ми завжди. Ми всюди.
Мара, чи міраж, чи й реальність -
Доводимо знак до абсурду
Й дуель призначаєм дуалі.
 
Ми знову. Ти знову. Я знову.
Знов лютий і день символічний -
Для нас уже вкотре невловний
(Хоч це Валентину не личить).
 
Ми знову стаєм легендою...
Нічого - аби не міфом.
Півподиху в повні легені...
Півпогляду - теплим сміхом...
 
Хоч знову, та - наче вперше,
Найглибше і найлункіше
Під шепіт немовлених віршів
Із кармою чорної кішки...
 
 14 лютого 2003


Рецензии
Молодець, Пане Гетьман! У Вас дуже цікаве бачення і відчуття Валентинівського дня.
"Ми знову стаєм легендою...
Нічого - аби не міфом." -- повністю з Вами згідна.
З повагою,

Kristi   16.06.2003 12:27     Заявить о нарушении
Насправді тут забагато особистого - насамперед символів, народжених одними надзвичайними стосунками.
Але Ваше бачення мого бачення (наскільки його бачу я) теж доволі поетичне та цікаве...

Будьмо!

Гетьман   17.06.2003 13:06   Заявить о нарушении