Чекаю тебе
Неначе лейтмотивом самоти
Застигло в горлі зболенеє “ти”
Щоб перейти до прикрого “прости”.
У безнадію відішлю листи,
Що квітнуть лейтмотивом самоти.
Покраяні світи і їх слова,
Не сказані, до тебе не дістануть
Якщо неписані листи зів’януть
Мов під ногами стоптана трава:
Твоїх очей невтілені слова.
Одначе нам річок не перейти
Од самоти тікаючи у безвість
Листів моїх поранених пласти...
Плисти далеко в росяну безмежність
Щоб поодинці довго так іти.
5.10.2001р
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103041800707
Свидетельство о публикации №103041800707
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.